Швейк

Национальный академический драматический театр им. И. Франко.(7 апреля 2013 года)

Не знаю як Вас, а мене особисто ще ніколи з Благовіщанням не вітав бравий вояк Швейк:) Ніколи, до вчорашнього вечора. Кумедний, галасливий, з кругленьким животиком, з дупцею-поличкою і з великим ранцем за спиною він бадьоро крокував глядацькою залою і вітав глядачів. Безпосередній, веселий він миттєво зачарував усіх добрими очима і щирою посмішкою Богдана Бенюка!

Дотепний і милий, трохи незграбний, але такий зворушливий Швейк зустрічає на своєму шляху різних людей і з початку трохи спантеличує те, що всі вони – Анатолій Хостікоєв :)
Перша дія насичена і динамічна, такий собі кругообіг Хостікоєва на сцені: дивакуватий Шпик і брутальний жандарм; Пан-отець, який полюбляє хильнути чарчину за розмовою про «путь гріха», і улюбленець жінок поручник Лукаш. Калейдоскоп образів, вир перевтілень, та кожного разу дует Хостікоєв-Бенюк неперевершений! Вони чудові! Коли вони на сцені разом, від них тепло! :)

А далі… Далі зворушлива чоловіча дружба і краплинка людяності напередодні великої війни – банний день, зоряне небо, відерце з яблуками, дзиґа і такі довгоочікувані листи… Листи, які обов’язково мають прийти саме у День народження, бо це є особливий день! Листи з ароматом спогадів… Невеличкі жовті конверти, за кожним з яких своя історія, своє маленьке життя там, де нема війни; там, де живуть сподівання… Абсолютна тиша в залі, тремтячий голос Хостікоєва і невимовно виразні блакитні очі Бенюка… На сцені справжні одкровення і справжні друзі. 

Цей добрий лагідний світ на друзки розіб’є один пронизливий телефонний дзвінок. Миттєво вдягнувши мундир поручник Лукаш зникне у темряві, щоб написати свого останнього листа і, як втрачені надії, розкотяться підлогою розсипані яблука… На сцені залишиться тільки Швейк, що похапцем збиратиме речі… Розгублена маленька людина, яка не стримуючи сліз, тихесенько шепоче «Богодице діво, радуйся…».

Не знаю як у Вас, а у мене в очах теж стояли сльози, коли бравий вояка Бенюк наздоганяв потяг, щоб разом із своїм другом, поручником Хостікоєвим рушити на фронт Першої світової! 

Чудова вистава, улюблені актори і зелені яблука, які на поклоні летіли до глядацької зали :) Доречи, моє дитя, таки зловило яблучко, проте чи смачне воно, навряд чи ми дізнаємось, бо воно є фрукт «трофейний», тож його не їдять - ним хизуються :)