Добрим словом і пістолетом :)
Дивлюся на цю картинку й згадую своє дитинство 
Років 4-5 мені було тоді. У бабці на горищі кішка народила. Кошенят було чутно і мені дуже хотілося з ними бавитися, бо ж кішок люблю страшенно! Але ж мене саму на горище не пускали, мовляв впадеш з драбини. Ще й павуками лякали 
Бабця, якій було вже за 70, любила мене й поблажливо ставилася до примхів, тож пообіцяла, що як попорається по господарству, зніме мені кошенят (щоб я, нарешті дала їй спокій ).Я терпляче чекала хвилин з п'ять Принаймні, бабця казала саме так. Добре, нехай, навіть, десять хвилин Цього часу бабуні вистачило на те, щоб зібрати в курнику свіжі яйця, скласти їх у відро й необережно поставити цей скарб на сходи, що вели до веранди. Далі в програмі господарчих клопотів у бабці була коза - подоїти/накормити (чи навпаки?:) Але ж у бабці була я!!!! (та ще коза, на правду:))Як тільки я зрозуміла, що кошенята - це ще не зараз, то, з відчаю, вдалася до крайніх заходів: рішуче підійшла до відра з яйцями, взяла одне, спокійно, майже без інтонації, сказала:"Дістань" і, щоб підсилити ефект, з розмаху жбурнула яйце об сходи... Бабця зреагувала не одразу і встигла вже далеченько відійти від мене старечою ходою. Тож, акт вандалізму повторювався з періодичністю одне за одним кожне розбите яйце супроводжувалося невблаганним: "Дістань"... Десятки зо два розтовкла... Зараз мені соромно це згадувати, але й смішно, бо ж уявляю як виглядав цей малий безжальний й безкомпромісний терорист з необмеженою владою і відром яєць Усвідомивши що відбувається і побачивши як зростає обсяг яєшні на бетоні, бабця розчулилася і перейнялася моєю проблемою з криком:"Танька, що ти мені доброго зробила?" вона з максимально можливою швидкістю кинулася на горище і зняла відчайдушно верещащих котенят, поминаючи при цьому Божу та ще чіюсь матір До речі - кошенят я не пам'ятаю, а розбиті яйця і "Танька, що ти доброго зробила?" - дуже!
Років 4-5 мені було тоді. У бабці на горищі кішка народила. Кошенят було чутно і мені дуже хотілося з ними бавитися, бо ж кішок люблю страшенно! Але ж мене саму на горище не пускали, мовляв впадеш з драбини. Ще й павуками лякали Бабця, якій було вже за 70, любила мене й поблажливо ставилася до примхів, тож пообіцяла, що як попорається по господарству, зніме мені кошенят (щоб я, нарешті дала їй спокій ).Я терпляче чекала хвилин з п'ять Принаймні, бабця казала саме так. Добре, нехай, навіть, десять хвилин Цього часу бабуні вистачило на те, щоб зібрати в курнику свіжі яйця, скласти їх у відро й необережно поставити цей скарб на сходи, що вели до веранди. Далі в програмі господарчих клопотів у бабці була коза - подоїти/накормити (чи навпаки?:) Але ж у бабці була я!!!! (та ще коза, на правду:))Як тільки я зрозуміла, що кошенята - це ще не зараз, то, з відчаю, вдалася до крайніх заходів: рішуче підійшла до відра з яйцями, взяла одне, спокійно, майже без інтонації, сказала:"Дістань" і, щоб підсилити ефект, з розмаху жбурнула яйце об сходи... Бабця зреагувала не одразу і встигла вже далеченько відійти від мене старечою ходою. Тож, акт вандалізму повторювався з періодичністю одне за одним кожне розбите яйце супроводжувалося невблаганним: "Дістань"... Десятки зо два розтовкла... Зараз мені соромно це згадувати, але й смішно, бо ж уявляю як виглядав цей малий безжальний й безкомпромісний терорист з необмеженою владою і відром яєць Усвідомивши що відбувається і побачивши як зростає обсяг яєшні на бетоні, бабця розчулилася і перейнялася моєю проблемою з криком:"Танька, що ти мені доброго зробила?" вона з максимально можливою швидкістю кинулася на горище і зняла відчайдушно верещащих котенят, поминаючи при цьому Божу та ще чіюсь матір До речі - кошенят я не пам'ятаю, а розбиті яйця і "Танька, що ти доброго зробила?" - дуже!
