четвер, 20 лютого 2014 р.

Сьогодні, вперше в житті, пошкодувала, що я не медик.
Двір 4-ої київської лікарні, ми з дочкою віддали в пункт прийому придбані ліки і медичне приладдя. Людей навколо небагато, але вони постійно прибувають, несуть медикаменти, перев’язочні матеріали, і кожен жадібно дослухається до слів медиків – що потрібно, якими будуть подальші дії, де записатися у волонтери.
«Дівчата, ви медики? Перев’язувати, оперувати, асистувати можете?» - підходить до нас приязна дівчинка з блокнотом в руках. З соромом відповідаю, що всього цього ми не можемо… Але!!! Ми можемо оперативно доставляти ліки, їжу, потрібні речі, чергувати в лікарні... Тільки скажіть чим ми можемо бути корисні! Нас внесли у списки і від тієї пори я боюся розлучитися з телефоном.
Придбати потрібні ліки – ціла історія, але, вона мені до вподоби!!! Намагаючись придбати нобхідне обладнання ми обійшли ледь не пів міста і майже у кожній аптеці бачили наступну картину:
-          Системи переливання крові/крапельниці/бінти/знеболююче (назви) є?
-          Є, Вам скільки потрібно?
-          Давайте все, що є!

Люди різного віку, різного статку, на автах і на «своїх двоїх», хто що може скуповують на потребу Майдану і лікарень, які приймають поранених.
У «Медтехніці» біля Повітрофлотського мосту – натовп народу, дівчатка-працівниці просять трошки відійти від столу, бо не мають можливості укомплектовувати замовлення: скальпелі, операційні нитки, хірургічні набори… Люди, які мішками купують приладдя для Майдану не рахують витрачених грошей. Тисяча, дві, п’ять – це те, що я бачила на власні очі. Нехай хтось скаже, що все це фінансує Америка, чи Євросоюз - це означатиме лише одне: цієї людини не було в Києві!!!!
Влада вважає нас терористами? Лякає антитерористичною операцією по всій країні? Якщо всі люди, яких останні три місяці я бачу на Майдані, яких сьогодні я бачила в аптеках, в лікарні, якщо всі вони терористи, то я маю ВЕЛИКУ ЧЕСТЬ вважати себе однією з них і пишаюся тим, що можу бути хоч чимось корисною своїй країні!

Шкода, що я не медик, але, дякую тобі, Боже, що я українка!  Дякую за те, що я живу у цей час і у цій країні, що я частина того народу, в якого Є ГІДНІСТЬ, Є МУЖНІСТЬ, Є МАЙБУТНЄ!


Немає коментарів:

Дописати коментар